Практичний психолог/соціальний педагог

Новобасанської ЗОШ І-ІІІ ступенів 

Майсак Л.М.

 

Методична проблема: психологічний супровід  процесу соціалізації дітей; створення умов для самореалізації та самовизначення кожної дитини.

 

Психолого-педагогічний семінар:

«Школа нового покоління.

Готовність вчителя до інноваційної діяльності»

 

Мета: ознайомлення педагогів як саме реформа “Закон про освіту” вплине на кожного з учасників навчального процесу; зацікавити ідеєю реформування освіти педагогів; ознайомлення з результатами моніторингового дослідження; підвищення мотивації професійної діяльності.

План заходу:

 

I. Вступ.

II. Теоретична частина:

1) Необхідність.

2) Мета нової школи.

3) Формула нової школи.

4) 10 ключових компетентностей.

5) Функціонування.

6) Структура.

7) Відмінності між традиційним і інноваційним уроками.

8) Етапи.

9) Компетентність та підготовка вчителя до інноваційної роботи в сучасній школі.

 

III. Практична частина.

Моніторингове дослідження: «Готовність вчителя до інноваційної діяльності».

Мета:відстеження та оцінка ступеня сформованості готовності вчителя до інноваційної діяльності; вивчення здатності педагога до саморозвитку; підвищення якості навчально-вихов­ного процесу до рівня сучасних вимог.

Завдання: визначення компетентності та підготовки вчителів до інноваційної роботи в школі.

IV. Висновок.

V. Список використаних джерел.

VI. Додатки.

 

Обладнання: мультимедійна дошка, презентація, плакат з висловами.

Час проведення: 1год.30хв.

 

*******************************************************************************************************************

Тема тренінгу: "Безпечний Інтернет та соціальні мережі"

 

Мета: розширити й поглибити знання про безпечний Інтернет та соціальні мережі, сприяти обізнаності учнів про небезпеки, які існують в Інтернеті та соціальних мережах і про шляхи їх подолання.

 

Правила користування соціальними мережами:

1. НЕ ПОВІДОМЛЯЙ ПРО СЕБЕ І БАТЬКІВ ПРИВАТНУ ІНФОРМАЦІЮ (домашню адресу, номер домашнього телефону, робочу адресу батьків, їхній номер телефону, назву й адресу школи), НЕ ВИСИЛАЙ НЕЗНАЙОМИМ ЛЮДЯМ ФОТО.

2. НЕ ВІР ВСЬОМУ, ЩО КАЖУТЬ ПРО СЕБЕ ВІРТУАЛЬНІ ЗНАЙОМІ.

3. НЕ ПОГОДЖУЙСЯ НА ЗУСТРІЧ З ВИПАДКОВИМ ЗНАЙОМИМ. АБО РОБИ ЦЕ В ЛЮДЯНИХ МІСЦЯХ І ЗА УЧАСТЮ БАТЬКІВ.

4. ОБМЕЖУЙ СВІЙ ЧАС ПЕРЕБУВАННЯ В СОЦІАЛЬНІЙ МЕРЕЖІ.

5. БАТЬКИ МАЮТЬ ЗНАТИ, ЧИМ ТИ ЗАЙМАЄШСЯ, КОЛИ СИДИШ БІЛЯ КОМП’ЮТЕРУ!

6. НЕ ОБРАЖАЙ ІНШИХ, НЕ ЛАЙСЯ, БУДЬ ЧЕМНИМ.

7. ТРИМАЙ ПАРОЛЬ КОМПЮТЕРА У ТАЄМНИЦІ.

8. ЯКЩО ОПИНЯЄШСЯ В СКЛАДНІЙ СИТУАЦІЇ ПОГОВОРИ З БАТЬКАМИ.

 

 

*******************************************************************************************************************

Тема:  «Захист дітей від насильства та жорстокого поводження»

Мета:  познайомити учнів з інформацією стосовно заборони всіх форм насильства та жорстокого поводження з дітьми; розробка практичних рекомендацій щодо запобігання та профілактики насильства та жорстокого поводження.

Мій улюблений світ  -

Без насильства,

Без жорстокості, болі і зла,

Де народом заспівана пісня

Містить тільки хороші слова.

Мій улюблений світ – без насильства,

Де немає страждання й війни,

Де розквітла калина барвиста,

Й голосінь не почуєш сумних.

Мій улюблений світ – це не казка,

А реальне щасливе життя,

Бо звільнивши наш світ від насильства,

Можна сміло іти в майбуття.

І коли на теренах країни

Без страждань заживе кожне місто,

Скажуть люди всієї країни:

Україна – це світ без насильства.

 

********************************************************************************

Тема: "Що таке насильство.

Як себе захистити".

Мета: ознайомити учнів з поняттям «насильство», видами насильства, правовими та юридичними аспектами. Показати способи захисту особистості в ситуації насильства.

     Обладнання: мультимедійна дошка, показ презентації «Що таке насильство. Як себезахистити».

 

Як захистити себе від проявів насильства?

По-перше, необхідно знати, що в Україні прийнято Закон України «Про попередження насильства у сім`ї» (березень 2002 року). Людина, яка чинить насильство, може бути притягнута до кримінальної, адміністративної чи цивільно-правової відповідальності згідно з чинним законодавством.

По-друге, ви повинні знати свої права (Конвенція ООН «про права дитини) і вміти захистити себе. А для цього ви повинні володіти інформацією щодо того, куди звернутися у випадку насильницьких дій у відношенні до вашої особистості.

Звернення (повідомлення) про факти жорстокого поводження з дитиною подаються як самою дитиною, так і фізичними особами за місцем їх проживання за наявності фактів такого поводження або при реальній загрозі їх учинення.

1. Звернення (повідомлення) про факти жорстокого поводження приймаються посадовими особами органів внутрішніх справ, органів та закладів освіти, охорони здоров`я, управлінь у справах сім`ї та молоді, центрів соціальних служб для молоді та передаються для реєстрації до відповідного територіального підрозділу служби у справах неповнолітніх протягом однієї доби з моменту отримання звернення (повідомлення).

2. Безпосередньо у школі ви можете звернутися до класного керівника, практичного психолога, соціального педагога, заступника директора з виховної роботи або директора школи.

Робітники школи проводять роз`яснювальну роботу з тим, хто чинить насильство (якщо це є доцільним), або терміново (протягом однієї доби) передають повідомлення у письмовій формі до служби у справах неповнолітніх, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого поводження з дитиною чи реальну загрозу його вчинення.

3. Класні керівники організовують роботу з батьками щодо роз`яснення наслідків жорстокого поводження з дітьми в сім`ях, а також з особами, що становлять найближче оточення дитини, яка постраждала від жорстокого поводження або потерпає від реальної загрози його вчинення.

4. Всеукраїнська дитяча лінія (500 – 21 – 80)

- Безкоштовно, конфіденційно та анонімно надає консультації і психологічну допомогу дитині, яка постраждала внаслідок жорстокого поводження.

- Надає дитині інформацію про роботу служб у справах неповнолітніх, відділів у справах сім`ї та молоді, соціальних служб для молоді, органів опіки і піклування, освіти і науки, охорони здоров`я, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, неурядових організацій, які працюють в інтересах дітей.

- Інформує відповідну службу у справах неповнолітніх про факт жорстокого поводження (у разі, якщо така дитина погодилася повідомити свою адресу проживання) з метою оперативного втручання та надання допомоги.

Крім того існує ряд законів кримінального кодексу, за якими можна притягнути до кримінальної відповідальності особу що вчинила насильство?

Як можна запобігати проявам насильства у щоденному житті?

*  Не вчиняти насильство по відношенню до інших.

Пам’ятати про відповідальність за свої дії.

*  Пам’ятайте, ви гідні поваги, бо ви людина.

*  Кожна людина має право на повагу.

*  Інші люди, також заслуговують поваги.

*  Навчіться конструктивно розв’язувати конфлікти

Також:

* Уникай ситуацій, які можуть призвести до насильства.

* Говори спокійно і впевнено.

* Дай агресору можливість зупинитися.

* Відійди в сторону. Це не ознака слабкості!

* Не прагни помсти ворогам. Вмій просити пробачення.

* Попроси допомоги. Це не ознака слабкості чи боягузтва!

 ПАМЯТАЙ!

 * Ти маєш право відмовитися робити те, до чого тебе примушують силою або образливими, злими словами.

 * Ми подібні, але всі різні.

 * Твоя власність належить тільки тобі.

 * Ти маєш право на допомогу.

 * Кожна людина має право жити вільно, у безпеці, відчуваючи тепло і любов!

 

**************************************************************

Батьківські збори

Психологічне насильство в сім’ї” 

Мета: ознайомити батьків з психологічним видом насильства, з причинами, ознаками, наслідками насильства в сім'ї та узагальнити інформацію за результатами анкетування учнів, щодо виявлення жорстокого поводження з дітьми.

  Обладнання: мультимедійна дошка, показ презентації.

 

  Прояви насильства супроводжують людство з давніх давен. Упродовж тисячоліть одна людина кривдить іншу людину, чинить насильство щодо неї. У світі постійно відбуваються війни, напади на людей, дискримінація, приниження. Ми вже звикли сприймати насильство, як щось неминуче. Але ж  прояви насильства порушують права людини, принципи  вільного та справедливого існування.

 Емоційне або психологічне насильство – це тиск на психіку іншої людини, який проявляється у нанесенні словесних образ, погроз, залякуванні, переслідуванні.

 Психологічне насильство є «ядром» насильства, його вихідною формою, на основі якої виникають інші насильства. Якою б не була ситуація насильства, вона завжди заподіює шкоду розвитку особистості. Наслідки пережитого психологічного насильства цефобії, нічні кошмари, суїцидальні тенденції, хронічнадепресія.

 Існує багато міфів про проблему сімейного насильства, таких як: насильство має місце тільки в соціально неблагополучних сім'ях, існує певний зовнішній вигляд і соціальне становище жінок, що піддаються насильству, тощо.
 Насильство існує у всіх соціальних групах незалежно від рівня доходу, освіти, становища в суспільстві, класових, расових, культурних аспектів, тобто поширеність різних видів і форм насильства в сім'ї така, що охоплює всю популяцію.
 Слід враховувати, що, в ситуації насильства в сім'ї страждають всі, адже свідок насильства відчуває ті ж самі почуття, що і жертва.

 

Причини насильства в сім'ї поділяються на:
- психопатичні (схильність до насильства батьків і дітей);
-соціальні [вплив зовнішніх (соціальних) факторів: бідність, безробіття, соціальна ізоляція, низький освітній і культурний рівень і т. п.];
- психосоціальні (фактори насильства поділяються на структурні, ситуативні і комунікативні).

  Найбільш гостро проблема насильства в сім’ї постає перед дітьми. Це пов’язано здебільшого з вразливістю та необізнаністю дітей. Вразливість дітей до насильства пояснюється їх фізичною, психічною та соціальною незрілістю, а також залежним становищем по відношенню до дорослих.

    Згідно чинного законодавства, психологічне насильство в сім’ї проявляється в образах із використанням лайливих слів та криків, які принижують честь і гідність члена сім’ї, образливих жестах із метою приниження члена сім’ї або тримання його в атмосфері страху; переслідування; контроль над діяльністю; контроль над колом спілкування; примус жертви до виконання принижуючих її дій; контроль над розпорядком дня; шкоди, що її спричинено домашнім тваринам; у знищенні, пошкодженні, псуванні або приховуванні особистих речей, предметів тощо.    

  Цей тип насильства є найбільш поширеним і присутній практично у всіх випадках насильства в сім'ї. Психологічне насильство важко діагностувати. Якщо всі інші форми насильства легко визначаються, оскільки мають чіткі фізіологічні наслідки, то явні ознаки психологічного впливу рідко видно, а наслідки при цьому можуть бути важкими. Крім того, психологічне насильство досить часто виступає не саме по собі, а разом з іншими видами насильства.

 

Психологічне насильство по відношенню до дітей- це вороже або байдуже ставлення до дитини / підлітка, що приводить до зниження самооцінки, втрати віри в себе, гальмує розвиток особистості й призводить до формування патологічних рис характеру, що викликає порушення соціалізації дитини. У дитини створюється враження, що він нікчемний, і заслуговує подібного негативного ставлення.

 

Ознаками такого насильства над дітьми можуть слугувати:     

 замкнутість;

 демонстрація повної відсутності страху;

 неврівноважена поведінка;

 агресивність, схильність до нищення й насильства;

 уповільнене мовлення, нездатність вчитися;

 уникання однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми;

 тривожність;

 демонстрація страху перед появою батьків;

 страх фізичного контакту, острах іти додому;

депресія, спроби самогубства;

 уживання алкоголю або палыння;

 насильство по відношенню до свійських тварин, та взагалі до більш слабших істот;

 почуття провини за отримання фізичних ушкоджень.

 

До різновидів психологічного насильства над дітьми, зокрема, належать:

              1) використання «привілеїв» дорослих:

                    поводження з дітьми як із рабами чи слугами;

                    покарання, поводження як із підлеглими;

                    поводження як із своєю власністю;

             2) залякування:   

                    використовування своїх переваг - росту, розмірів та сили;

                    навіювання страху за допомогою розповідей, дій, поглядів;

                    крики, стресогенна поведінка;

                    жорстокість щодо інших істот;

                    погрози покинути дитину; самогубства; заподіяння фізичної шкоди;

                    погрози розлюбити дитину;

                    приниження;

                    використання скарг для тиску на дитину;

                    використання дітей у якості довірених осіб тощо.

 

Наслідки психологічного насильства у дітей.
  У дитини, що піддається систематичному психологічному насильству, розвивається модель способу життя жертви і формується стан «готовності» повторюватицю модель в своєму дорослому житті. Характерними рисами способу життя жертви є наступні аспекти.
  - Спотворення образу Я, звинувачення самих себе за те, щовідбувається; зниження почуття власної цінності.
  - Почуття страху і безпорадності як домінуючі почуття, світ сприймається як двозначний, невизначений і завжди небезпечний.
 - Відкритість, крихкість і невизначеність кордонів власного Я, нездатність вчасно ідентифікувати різні форми насильства; нездатність встановити межі та обмеження.
  - Депривация базових потреб (незадоволення потреби в любові, прийняття, розумінні, приналежності).
 - Обов'язкове прагнення до близькості, синдром емоційної залежності (співзалежності): сверхпотрібність в любові, страх втратити об'єкт прихильності, залежність, невпевненість в собі і в інших, заперечення власних потреб.
 - Придушення або знецінення власних почуттів і переживань, порушення здатності насолоджуватися життям.

 

  Хочу зупинитися ще на одному виді насильства.

– Це насилля над емоціями дітей — це постійне критикування і приниження дитини, її розумових здібностей та особистої гідності.

Таке словесне насилля може зруйнувати дух дитини.

 

Щоб подолати насильство в сім’ї, потрібно дотримуватись таких правил:

- Довіряйте вашій дитині та поважайте її.
- Визнавайте права дитини на свої власні почуття, право на вибір друзів та діяльності.
- Поважайте почуття іншого з батьків.
- Забезпечте емоційний комфорт.
- Говоріть та дійте так, щоб діти відчували себе у безпеці і комфорті.
- Створюйте правила поведінки відповідно до вікового розвитку дитини.
- Давайте постанови, а не покарання.
- Приділяйте дитині свій час і увагу.
- Проявляйте любов, коли дитина відчуває фізичний та душевний біль.

 

Тест "Моя сім’я”

Мета: усвідомлення, аналіз взаємин та можливість зміни сформованих сімейних стереотипів.  (Перегляд моделей)

    Ваші стосунки із дитиною зображені за допомогою двох кружечків. «Я» (батько, мати) і «Вона»(дитина), модель 1, модель 2…

Кружечки можуть бути розміщені далеко один від одного, торкатися, перекриватися, повністю накладатися, входити один в інший.

-       Як ви думаєте, до якої моделі можна віднести ваші стосунки з дитиною?

Виберіть одну модель ваших відносин.

Вибрали?

Це наочно демонструє рівень психологічної сумісності, потреби людей одне в одному.

Моделі стосунків

1.  Ви з дитиною незалежні одне від одного, неблизькі. Це насторожує, варто замислитися над пошуками шляхів зближення.

2.  Ви незалежні, не дуже близькі, але контактуєте, маєте щось спільне. Це вже краще..

3.  Разом ви як особистості дуже близькі, але й незалежні.

4.  Ви ближчі,ніж у модель 3. Але у вас складні стосунки.

5.  Ви близькі як ціле ми. Це дуже гарні стосунки.

6.  Одна особистість повністю поглинута іншою особистістю. Для виявлення свого «Я» дитині не залишається місця. Це ситуація тиску.

 

Практична частина.

   Анкетування стосовно проблеми насильства серед учнів 5-9 класів «Насильство та його прояви в дитячому середовищі», опитано – 60 учнів.

Результати анкетування.

1. Чи доводилося тобі бути жертвою агресії або насильства?

-Так – 87% відсотків учнів

-Ні – 10%

1.1 Від кого і де саме тобі доводилось бути жертвою агресії?

а) батька – 10%;

б) мами – 16%;

в) за межами школи – 26% ;

г) у школі від однокласників – 25%;

д) у школі від вчителів - 0;

е) старших учнів – 33%.

є) інше (вказати) - 0.

2. Щотивідчувавтоді, коли тебе кривдили?

а) образу – 51%;

б) ненависть до кривдника – 38%;

в) бажанняпомститися – 33%;

г) власнуслабкість – 10%.

д) інше (вказати) - 0.

3.Чити сам коли-небудь чинив насилля над іншими?

а) так – 16%;

б) ні – 51%;

в) не знаю, важко сказати – 33%.

4. Як учні виражають до тебе негативне відношення?

а) обзивають, ображають – 59%

 б) б'ють – 10%

 в) не розмовляють, ігнорують -16%

 г) важко сказати – 15%.

5. Чи траплялося тобі спостерігати сварки між батьками?

а) часто - 10%, б) іноді – 16%, в) рідко– 42%, г) ніколи – 42%.

6. Чи доручають тобі батьки справи занадто складні і важкі для тебе?

а) часто – 4%, б) іноді – 22%, в) рідко – 33%,  г) ніколи – 40%.

7. Чи буває тобі страшно повідомити батьків про погану оцінку?

а) часто – 20%, б) іноді – 22%, в) рідко – 16%, г) ніколи – 34%.

8. Як тебе карають удома?

а) ставлять в кут – 4%,

 б) б'ють – 4%,

 в) позбавляють улюбленого заняття – 43%,

 г) лають – 23%,

 д) ображають – 10%,

 е) обмежують в покупках – 10%;

 є) пояснюють, що так робити не можна, «читають нотації» - 34%,

 ж) припиняють спілкуватися на тривалий час – 12%,

 з) не пускають гуляти – 22%

9.  Яким способом ти зазвичай реагуєш на ситуацію насильства?

а) намагаєшся піти від кривдника–30%;

б) проявляєш агресію у відповідь – 43%;

в) виконуєш вимоги – 5%;

г) прагнеш змиритися з ситуацією – 7%;

д) звертаєшся за допомогою до близьких людей – 23%.

9. До кого ти можеш звернутися за допомогою і підтримкою в ситуації насильства?

а) до друзів – 45%;б) до батьків;- 65%, в) до брата або сестри -28%;г) до вчителя – 35%;д) ні до кого – 10%;е) інше-0.

Висновок.

  Отже, більшість опитаних учнів були жертвами агресії (насильства) в школі, за межами школи (на вулиці) та в сім'ї. Дуже добре, що ці показники не дуже високі (в межах норми), що учням є до кого звернутися за підтримкою, а саме до батьків, друзів, вчителів.

  Але насторожує те, що більшість учнів реагують на конфліктну ситуацію агресією. Чому такЦе можна пояснити кількома причинами.

- Що жорстокість дітям властива від природи, але цю агресію дитини потрібно спрямовувати в правильне русло, відповідно організовуючи її дозвілля.

- Також впливає на агресивність дитини й інформація довкола, насичена насильством та жорстокістю. Це стосується фільмів, телепрограм і комп'ютерних ігор. А побачене там діти намагаються втілити в життя.

- Інша причина, полягає в тому, що батьки вкрай мало часу та уваги приділяють дітям та їхньому розвитку. Сьогодніцього часу мало і кількісно, і якісно. Батьки у крайньому випадку перевіряють домашні завдання та проводять виховні бесіди, але жодних душевних розмов, спільних інтересів та спілкування, що можуть спрямувати дитину в певному напрямку.

- Крім того, формує відповідний стиль поведінки дітей нове соціальне віяння –"активне лідерство", мовляв, ти повинен бути лідером, сильним і завжди "на коні". У підсумку діти намагаються діяти з цієї позиції, шукаючи слабшого та роблячи все, щоб стати лідерами.

- Це можна пояснити тим, що у присутності дитини, підлітків ми дорослі дозволяємо собі конфліктувати, сваритися, обговорювати чужі проблемиі така поведінка стала для нас звичайною справою, і ця поведінка стала звичайною для дітей. І часто ми просто не замислюємося над тим, як цеможевпливати на нас самих і наших дітей.

  Діти бачать, чують та пам'ятають більше, ніж вважають дорослі і саме нашу поведінку в конфліктній ситуації вони моделюють в школі, на вулиці.    Проблема не стільки в школі, а в тому, що у дітей з'являється можливість реалізувати внутрішню агресію. І вона виливається на молодшихдітей на однолітківабов дома на домашніхтварин, тобто на тих, хто не можепротидіяти.

Ця проблема важлива для всіх нас, тому що надто тяжкими для всього суспільства є її наслідки: збільшення вбивств у сім'ї, збільшення дітей вулиці, алкоголізму та злочинності. Потрібно активно боротися з цим небезпечним соціальним злом, яким є насильство в родинах.

Тому пам'ятайте:

 « Пам’ятка»

-  Немає виправдання бездушності, цинізму, агресивності, фантастичній жорстокості. І щоб не потонути в хвилях негативних емоцій гніву, не задоволеності життям, які накладаються на не зовсім здоровий соціальний фон, ми закликаємо всіх батьків берегти в собі людське, поважати в собі людину. Хай сім’я буде для дитини взірцем людяності, доброти і любові.

-         І тоді нам не треба буде наголошувати на правах дитини, бо їх ніхто не буде порушувати, а обов’язки батьків по стану утримання і виховання дітей будуть сприйматися не як обтяжливий тягар, а як органічний прояв любові до дитини, підтримки в ній людської гідності та самоповаги.

  Усвідомте: насилля  починається в серці й розумі; спосіб дій визначається способом мислення. Не підштовхуйте дітей вирішувати свої проблеми за принципом «з вовками жити, по вовчому вити». Ви ж не хочете самі жити серед вовків, якими можуть стати власні діти по відношенню до вас?

  Якщо ж ми навчимося по-справжньому любити наших дітей та мудро виявляти турботу про їхнє майбутнє, то й діти віддячать нам любов’ю та турботою.

 

Використані джерела:

1. Під ред. І. С. Клеціной. Гендерна психологія., 2009

http://medbib.in.ua/vvodnyie-zamechaniya-42286.html

2. Інститут модернізації змісту освіти  (http://www.imzo.gov.ua/) та Інститут освітньої аналітики, з віднесенням їх до сфери управління Міністерства освіти і науки України. (Постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 687 “Про утворення Інституту модернізації змісту освіти та Інституту освітньої аналітики”).

3. http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-5F10D32C15A67/list-A863690726

4. https://tsn.ua/ukrayina/diti-stayut-sadistami-cherez-bayduzhih-batkiv-ta-nasillya-v-televizori-ta-igra

 ***********************************************     Світ, у якому житимуть наші  діти, зміниться у   чотири   рази швидше, аніж  наші  школи.

                                                                              Віллард Дагетт

 

 Основна мета української системи освіти – створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина, формувати покоління, здатне навчатися впродовж життя, створювати і розвивати цінність громадянського суспільства.

 Головна ідея щоб учень незалежно від природних здібностей відчував себе особистістю, яка вільно реалізовує свої нахили і уподобання.

 Подолання неуспішності – найважливіша задача практичної і теоретичної педагогіки. Вирішення цієї задачі в умовах загальноосвітньої школи можливе завдяки широкій пропаганді передового досвіду і впровадження результатів педагогічних досліджень в шкільну практику.

 Дослідження проблеми все більше пов’язують з широким кругом соціальних питань, намагаються використати відомості всіх наук про людину, індивід, особистість.

У психолого –педагогічній літературі вживаються два поняття, які характеризують це явище: неуспішність і відставання.

Неуспішність – невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксована через певний період навчання (вивчення розділу, в кінці чверті, півріччя).

Відставання – невиконання вимог (або однієї з них) на одному з проміжних етапів того відрізка навчального процесу, який є тимчасовою межею для визначення успішності.

 Неуспішність і відставання взаємопов’язані. Неуспішність - наслідок процесу відставання, в ній синтезовано окремі відставання. Різноманітні відставання, якщо їх не перебороти, переростають в неуспішність. Завдання складається з того, щоб не допустити переплетіння окремих відставань, усунути їх. Це і є попередження неуспішності.

 

Ознаки неуспішності учня у навчанні:

а) не може пояснити, в чому складність завдання, намітити план його розв’язання;

б) не задає запитань щодо суті виучуваного, не робить спроб знайти правильну відповідь і не читає додаткової до підручника літератури;

в) пасивний і відволікається в ті моменти уроку, коли триває пошук, потрібні напруження думки, подолання труднощів;

г) не реагує емоційно (міміка, жест) на успіхи і невдачі, не може оцінити свою роботу, не контролює себе;

 г) не може пояснити мету виконуваної ним вправи, сказати, на яке правило вона задана, не виконує вказівок правила, пропускає дії, плутає їх порядок, не може перевірити отриманий результат і хід роботи;

д) не може відтворити визначення понять, формул, доведень, викласти систему понять, відійти від готового тексту;

е) не розуміє тексту, побудованого на вивченій ситемі понять. Ця сутність ознак відставання конкретизується стосовно навчальних предметів.

 Причини відставання у навчанні поділяють на такі групи:

1) недоліки фізичного та психічного ровитку (слабке здоров’я, нерозвинута пам’ять і мислення, відсутність навичок навчальної праці);

2) недоліки в діяльності школи (відсутність у класі атмосфери поваги до знань, недоліки в методиці викладання, недостатння організація індивідуальної та самостійної роботи учнів, байдужість і слабка підготовка вчителя);

3) недостатній рівень вихованості (відсутність інтересу до навчання, слабка сила волі, недисциплінованість, відсутність почуття обов’язку і відповідальності);

 4) негативний вплив атмосфери в сім’ї (низький матеріальний рівень життя сім’ї, негативне ставлення батьків до школи, відрив дітей від навчальної праці та ін.)

  Дослідження переконують, що ці причини по-різному впливають на хлопців і дівчат. Так, серед невстигаючих майже 80 % хлопців і 20% дівчат. Слабке здоров’я є головною причиною неуспішності у хлопців удвічі рідше, ніж у дівчат.

Завданню, що розкриває внутрішній зміст поняття “неуспішність” більше відповідає метод її вивчення - визначення видів неуспішності.

 

Стисла характеристика найпоширеніших категорій дітей, робота з якими, як правило, викликає труднощі в багатьох учителів, та окремі способи навчання й виховання таких    «особливих» учнів.

 Діти з «хворобливою» реакцією та дітей з підвищеною збудливістю.

 Ця дитина може заплакати у відповідь на зауваження,а може грубо відповісти на нього чи з викликом поводитися на уроках та дома. Вияв емоцій дітей цієї групи часто носить аномальний характер і виражається явною агресією, подеколи бавить у стані афекту.

Рекомендації:

1.Кожен учитель повинен засвоїти просте правило – немає поганих дітей, є погана поведінка. Тому, даючи оцінку поведінці, учинкові дитини, ні в якому випадку не робіть акцент на особистості дитини. Не слід говорити: « Ти негідник!» - скеруйте увагу на конкретну його дію.

2.У кожному випадку не проводьте порівняння між дітьми. Кожна дитина – неповторна особистість, у кожної свій темперамент,своя планка розвитку. Порівнювати дитину можна тільки з нею ж самою,беручи до уваги її ж дії. Наприклад «Сьогодні ти вивчив урок набагато краще, ніж минулого разу».

3. Підкріплюйте дії дитини, похваливши її.

Діти з розладами регуляції навчальної діяльності: гіперактивні та гіпоактивні діти

Дитину можна вважати гіперактивною, якщо вона:

-    Перебуває в постійному русі й не може себе контролювати, не може зупинитися, перепочити; навить коли змучиться – продовжує рухатися, поки не почнеться істерика;

-    Не реагує на заборони; завжди й усюди поводиться однаково активно;

-   Швидко й багато говорить, «ковтає» слова чи уривки слів; перебиває, не може дослухати до кінця те, що їй говорять; ставить безліч запитань, але не має терпіння вислухати відповідь чи пояснення;

-  Іноді робить небезпечні вчинки, не замислюючись про наслідки; часто заважає іншим, втручається в ігри інших дітей, чіпляється до оточуючих;

-    Неконтрольовано агресивна;

-    Страждає на порушення сну, кишкові розлади, алергію.

     Рекомендації:

1.Висидіти за партою 4-6 уроків по 45 хвилин поспіль для   гіперактивного учня с непосильним завданням. Уже через 15-20 хвилин такій дитині необхідно змінити форму діяльності на уроці. Бажано, щоб вона мала можливість порухатися; можна дати невелике доручення, для виконання якого дитині потрібно пересісти, встати й виконати певні дії тощо. Ні в якому разі не можна гіперактивну дитину садити на останню парту, оскільки тоді вона випадає з поля зору вчителя, над нею буде втрачено контроль, що обов’язково матиме негативні наслідки.

2.Зазвичай гіперактивна дитина не чекає, доки вчитель дозволить їй відповідати; вона починає говорити, навіть не дослухавши запитання, і часто вигукує з місця. Контролювати свої дії дитина навчиться пізніше, а до того часу від учителя вимагається терплячість  та доброзичливість.

3.Такі діти просто фізично не можуть сприймати монолог учителя,їм потрібні тактильні та візуальні опори під час здобування інформації; найчастіше в них виникає потреба «проговрювати» свої дії, озвучувати хід своїх думок.

4.Стан утомленості в них настає значно швидше,ніж у їх однолітків. Звідси випливає, що вони або не завершують виконання завдань, або починають допускати помилки під час їх виконання. Отже, і завдання для виконання потрібно добирати відповідно до їх можливостей, щоб вони мали змогу відпочити, змінивши вид діяльності.

5.Гіперактивним дітям необхідний ігровий простір. Варто врахувати, що для роботи з такими дітьми раціонально використовувати рольові ігри, оскільки саме такою формою роботи їм можна прищепити навички існування в колективі та вміння керувати своїми емоціями. Під час добору навчальних ігор потрібно пам’ ятати, що гіперактивній дитині важко одночасно контролювати свою поведінку,бути уважною і, тим більше, сидіти нерухомо. Виходячи з цього, на початкових етапах організаційної роботи з ними потрібно добирати тренування якоїсь однієї функції, наприклад уваги.

6.Під час роботи з дитиною бажано уникати крайнощів, кількість заборон звести до мінімуму. У багатьох випадках після «зриву» дитини варто зробити вигляд нічого не сталося; не потрібно читати нотації дитина їх усе одно не чує й не сприймає.

7.Гіперактивні діти не сприймають покарання та заборон,зате чудово реагують на похвалу тому їх частіше треба хвалити за успіхи,незначні. Особливого заохочення заслужує їхня діяльність, доведена до кінця.

досить непогані.

Рекомендації:

1.Під час роботи з гіпоактивною дитиною учителеві варто замінити деякі усні завдання на письмові, подовжити час на їх виконання,  деяких дітей слід поступово навчати швидкому темпу розумових дій; у роботі з ними уникати виконання вправ на час, швидкість.                2.Беручи до уваги, що в таких дітей часто мають логопедичні проблеми, змінити слід і форму  опитування: враховуючи, що така дитина може почуватися некомфортно перед класом, давати їй можливість відповісти в позаурочний час чи на перерві.                     

3.Не будуть зайвими і творчі завдання, які учень виконуватиме вдома.

Діти з відставанням в інтелектуальному розвитку та достатніми передумовами научуваності

-  Зазвичай це педагогічно занедбані діти, у яких є стійкі труднощі в навчанні. Для них є характерними недостатній розвиток мислення і мовлення,звуженість та обмеженість знань і уявлень про світ.

- Однією з вагомих причин появи цієї категорії дітей є недоліки сімейного виховання,несприятливий мікроклімат у сім’ї, байдужість родини та її нездатність надати дитині допомогу.

Рекомендації:

1.Школі необхідно дати дитині можливість відчути себе повноцінним членом колективу. Велику роль у цьому випадку відіграють індивідуальні завдання, доручення, можна залучити учня до виконання учнівського проекту.

2. Під час роботи з такими дітьми виправдовують себе форми роботи в групах, що сприяють загальному розвитку дітей та розширенню їх кругозору. Оскільки це діти з відставанням в інтелектуальному розвитку, вони не завжди мають можливість плідно працювати разом із класом,тому необхідна й індивідуалізація навчального процесу. Хоча, на превеликий жаль, у цьому питанні вчитель має досить обмежені можливості:напружений темп вивчення програмового матеріалу, велика наповнюваність класів, наявність інших                    « проблемних» дітей.

У роботі з такими учнями  також потрібно дотримуватися певних правил:

-         уникати несподіваних запитань та вимоги швидкої відповіді;

-         давати можливість формулювати відповідь у письмовому вигляді;

-       не переключати увагу учня на речі, які не мають вирішального впливу на формування конкретних умінь і навичок;

-         заохочувати та підтримувати впевненість дитини у своїх сил

                             Діти зі зниженою научуваністю

 Так називають дітей із затримкою психічного розвитку. Причиною відставання є наслідки ускладнень внутрішньоутробного розвитку, перенесених неврологічних захворювань, травм, спадкових вад тощо.

Рекомендації.

 Під час роботи з такими дітьми важливо не тільки встановити причини, що зумовили труднощі в навчанні, - їх потрібно навчити ставити перед собою мету та усвідомлювати способи її досягнення. Кожне складне завдання треба дрібнити на більш прості й допомагати учневі перейти від одного до іншого. Знову ж таки, не слід забувати про індивідуалізацію навчального процесу. Учнів варто привчати до вміння порівнювати свої первинні та вторинні знання. Кожне досягнення має оцінюватись учителем. У роботі з такими дітьми особливо потрібна допомога психолога.

 Серед видів роботи з дітьми зі зниженою научуваністю увага має приділятися завданням на запам’ятовування, формування стійкості уваги та спостережливості, вправи на аналітичне сприймання, тобто вміння уявно розчленувати зображений предмет чи явище на окремі елементи. Особливо привабливими для них є ігрові моменти в процесі навчання,  створення ситуації успіху. Важливо пам’ятати: тільки тоді дитина працюватиме з учителем, коли їй це буде цікаво.

 Хочеться пригадати й категорію дітей, які проблемними стали не в силу вроджених вад, а  чия « проблемність » стала набутою. Це діти зі звичайними чи навіть високими інтелектуальними здібностями, які через життєві обставини отримали певні психологічні чи моральні травми або відчули свою самотність і непотрібність.

Рекомендації.

1.Перш за все, у дитині потрібно побачити не просто учня, а  Людину зі своїми проблемами та болем. Потрібно уникати повчань. Необхідно зрозуміти і прийняти дитину такою, якою вона є. Тільки відчувши позитивне ставлення до себе вона готова буде прийняти допомогу вчителя. Відомо,що агресивність проблемних дітей – це форма захисту. Якщо учень почуває себе впевнено в класі, школі, захисні інстинкти перестають спрацьовувати. Ось тут дуже важливо, щоб у своєму вчителеві він відчув старшого товариша.

2. Брак уваги занедбані діти намагаються компенсувати, заважаючи працювати на уроці, відволікаючи всіма способами однокласників та вчителів. Та й цьому можна завадити, якщо одразу  на початку уроку почати з ними спілкуватися, дати учневі конкретне посильне доручення,  яке б він  виконав із задоволенням. Змусити успішно та регулярно вчитися таких дітей неможливо, але спонукати до навчання можна.

3. Діти нерідко починають красти чи агресивно ставитися до оточуючих для того, щоби своїм непорядним учинком привернути до себе увагу. Школяр чудово розуміє. що чинить погано, але так він висловлюється проти байдужості дорослих.

 Психологічно можна виділити чотири основні причини порушення поведінки дітей: боротьба за увагу ( негативний учинок варто розглядати як спосіб привернення уваги до себе);

 Боротьба за самоствердження ( діти дуже чутливі до обмеження своєї свободи та до різких заборон );бажання помститись ( у цьому виявляється образа на батьків, учителів, однокласників);

утрата віри у власний успіх ( глибоко приховане переживання власного неблагополуччя ).

 Отже, якщо дитина зневірилась у собі, знайдіть доступний для неї рівень задач і, якщо вона сама не може вийти із глухого кута, організуйте її діяльність, намагайтеся не критикувати дитину, знайдіть будь – який привід, щоб її похвалити. Якщо дитина бореться за незалежність, не включайтеся в її справи, допоможіть їй виявити свою самостійність та повагу до власних прав.

                                « Важкі » підлітки

 Педагогам та батькам треба пам’ятати, що час перших спроб поліпшити взаємини з дитиною вона може підсилити виявлення своєї поганої поведінки, тому що не одразу повірить у щирість мірів дорослих, прагнутиме їх перевірити.

Рекомендації.

Головне - навчитися переключати свої негативні емоції на конструктивні дії, творчо  розв’язувати проблеми спільними зусиллями і ні в якому разі не намагатися зламати волю дитини, нав’язувати своє світобачення чи свою думку.

 Існує  чотири способи переключити негативні почуття підлітків:

1.    Дати виговоритись і перетворити душевні невдоволення на слова.

2.    Спробувати чітко позначити словами свої негативні почуття

( після цього вони зазвичай зникають ).

3.    Змоделювати вихід із певної ситуації.

4.    Залучити підлітків до спортивних ігор та активного відпочинку

 ( щоб зняти внутрішню напругу ).

Памятайте: підлітковий вік триває не один тиждень. Тому слід запастися терпінням, намагайтеся просто сприйняти дитину. що дорослішає, такою, якою вона є.

 

Агресивна дитина  

Ø  Пам’ятайте, що заборони, та підвищення голосу – самі неефективні способи у виправленні агресивності.

Ø  Дайте можливість таким дітям своєчасно виплеснути напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос, хором тощо.

 Ø    Слідкуйте за своєю поведінкою і за тим, контролюйте свій  гнів, не надаючи йому форму погроз та звинувачень.

 Ø    Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня. Та перевести активність у корисне русло.

 Ø   Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися. 

 Ø    Один із самих корисних способів змінити поведінку дитини – це піймати її на хорошому вчинку.   Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійку, просто відмітьте, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим, для того, щоб зробити добру відношення – звичкою. 

 Ø  Введіть штрафні санкції. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки. 

Ø Допоможуть класні години, де  піде мова про почуття, емоції, та методи їх контролювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але не у якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях.

 

Тривожна дитина

Ø  Тривожну дитину необхідно постійно підбадьорювати, демонструвати впевненість у перемозі, та можливості успіхів.       

Ø    Намагатися виховувати правильне відношення щодо результатів своєї діяльності. Вміння правильно оцінити себе (див. методи оцінювання)   

Ø  Спокійно та правильно відноситись до успіхів та до невдач. Не соромитись та не лякатися помилок, використовувати їх для розвитку.  

Ø    Формувати правильне відношення до діяльності та вчинків інших людей.

Ø    Розвивати адекватне ставлення до оцінок, думок інших людей.   Широко використовуйте музику, ігрові прийоми, рольові ігри.

  

Невпевнена дитина

 

  Неуспішність, зовнішня байдужість, сором’язливість, незручність -  прояви невпевненості у власних силах. Часто ми називаємо це «заниженою самооцінкою». Як же виховувати впевнену у собі дитину, розвити адекватну самооцінку?  Перш за все, необхідно  викликати у дитини почуття поваги до самого себе, гордості,  на основі більш точного розуміння своїх достоїнств, та недоліків. Виховувати сміливість бути самим собою та бажання досягти успіху.

 

Рекомендації по створенню у дитини адекватної самооцінки

Ø     Пам’ятайте, що кожна дитина у вашому класі має право на помилку.

Ø   Ніколи не порівнюйте такого учня із іншими! Пам’ятайте, що будь-яку дитину можна зрівнювати тільки із самою собою (яка вона була на минулому уроці, а яка на цьому і, можливо, яка вона буде наступного разу).

Ø  Частіше використовуйте групові форми роботи, колективні завдання. Але особливо корисною для таких дітей буде саме парна робота.

Ø    Починаючи із початкової школи, не оберігайте дитину від повсякденних справ. Доручіть таким дітям полив квітів, створення газет, плакатів, відповідальність за «щоденник поведінки».  Але перед тим, як доручити такій дитині справу, переконайтесь, що це їй під силу. Нехай дитина частіше виконує різні по важкості завдання, отримає задоволення від зробленої праці, а також похвалу та підтримку від вчителя (по можливості від однокласників.

Ø   Частіше надавайте завдання, які  потребують спілкування: взяти інтерв’ю для класної газети, або прийняти участь у класному театрі, або підготувати цікаві запитання для уроку.

Ø   Використовуйте контакт погляду. Сором’язливі діти уникають його. Поступово привчайте дитину дивитися у очі співрозмовнику.

Ø    Не  намагайтеся вирішити за таку дитину  будь яке питання. Це ще раз «доведе», що вона сама ні з чим не може впоратися.

Ø  Слідкуйте за тим, щоб відзначати успіхи дитини. Але пам’ятайте, що похвала повинна бути відповідна дії.

Ø   Якщо така дитина десь проявила ініціативу, піддержіть її. Нехай вона спробує себе в ролі лідера.

Ø  Частіше використовуйте рольові ігри та театралізовані вистави, де дитині доведеться грати інших людей та відображати не свої почуття.

  Надавайте можливість таким дітям спілкуватися із початковою школою. Зробить таку дитину помічником у проведенні: «цікавих перерв» у початковій школі, інтелектуальних та спортивних ігор для молодших школярів.

 

Повільна дитина. 

Як же поводитися з повільними дітьми?

Ø    Пам’ятайте, що крик, роздратування, різкі зауваження тільки сильніше сповільнюють у дитини процес мислення. Враховувати це потрібно під час будь-якої роботи. І вчитель і батьки повинні зовсім відмовитися від фраз: «Швидко розкажи мені визначення», або «Негайно виправи помилку». Дитина може прекрасно знати визначення і бачити помилку, але такий темп не дозволяє йому зібратися з думками. Якщо така дитина далі почує «Знов не вивчив», то занервує ще більше. І вже через декілька років навчання  відстане зовсім.

 

Ø    В роботі з такими дітьми слід враховувати важкість переключення на новий вид діяльності. Такому учню можливо доведеться пояснювати декілька разів одне й теж саме завдання. Але не перетворюйте пояснення у монолог, чим менше слів – тим краще. А для того, щоб він виконав його правильно слід надати більше часу.  Так само, й домашні завдання слід робити не «всі разом», а по черзі з паузами 15-30 хвилин, щоб дитина встигла переключити увагу. 

Ø    Таких учнів потрібно попереджувати про зміну діяльності заздалегідь, щоб він зміг настроїтися на наступну роботу. Наприклад ви можете сказати: «Через п’ять хвилин ми закінчуємо писати і будемо працювати за підручником».

Ø    Коли говорите намагайтеся встановити з таким учнем візуальний контакт. У деяких дітей виробляється свого роду імунітет на вказівки «здалеку». 

Ø    Якщо ви викликали учня відповідати (але не у якому разі не робить це на початку уроку), спробуйте не перебивайте його, дати зібратися з думками і відповісти.

Ø    Таким учням просто необхідні факультативи, додаткові заняття, або позаурочна допомога батьків. Набагато легше буде вчитися такій дитині, якщо дома  з нею будуть хоча б трохи розбирати наступну тему. Тоді на уроці з’явиться можливість «встигати» слухати та розуміти вчителя. Якщо цього не робити з часом  будуть накопичуватися  проблеми, а доганяти таким дітям особливо важко.

Ø    Придивіться до учня, можливо ви помітите, що якісь завдання він навмисно робить повільніше за інші. Можливо, таким чином він намагається здобути вашу увагу, а можливо йому подобається ця робота! В цьому разі ви можете порадити батькам віддати дитину в ту чи іншу студію, групу, гурток саме за її бажанням (такі діти рідко самі говорять про свої схильності). 

Ø    Разом з батькам привчайте дитину слідкувати за часом, робити завдання за годинником (збиратися, гуляти, робити уроки…) та поступово зменшувати час.

Ø    Даруйте позитивні емоції. Дитина від дорослого чекає уваги і робить усе, щоб ви відмітили саме його. Увага може бути позитивною, або негативною. Цікаво, що діти більше реагують на інтенсивність емоцій, ніж на їх характер. Таким чином, якщо ви   кажете: «Сьогодні ти впорався вчасно» - це буде «трійка» по шкалі позитивної уваги, а ось, якщо ви збільшеним тоном скажете «Ти можеш робити це швидше! Тебе чекає весь клас» , - це вже вісім по шкалі уваги (на цей раз – негативної). Ось чому таким дітям потрібна збільшена позитивна увага.

Ø      Якщо ви помічаєте, що дитина зробила щось швидко, навіть відкрила з усіма щоденник, хвалить її за швидкість та ефективність. Цим правилом кожен день повинні користуватися і батьки. Якщо дитина не буде боятися помилитися, вона стане більш організованою.   

Ø    Батьки можуть досить ефективно користуватися системою «зірок». Суть цієї гри досить проста: купуються зірки (наклейки) та календар з великими цифрами. І кожен раз, коли учень швидко зробить  домашню роботу – цей день відмічається зіркою. До того ж складається умова про накопичення певної кількості зірок. Якщо дитина впорається із завданням – отримує приз.

Ø    На перервах такі діти майже завжди спокійні. Вихователям часто здається, що вони нічим не займаються. Так воно і є, і вам потрібно прийняти таку поведінку за нормальну, тобто не робити зауважень, не нав’язувати власну думку. Якщо для дитини створити оптимальні умови, така поведінка з часом зімнеться і в середній школі таких проблем майже не буде. 

 

 

 

Мета:  визначити причини й ознаки синдрому вигорання, обговорити ефективні шляхи його подолання;

здійснювати профілактику стресів у педагогічному середовищі;

допомогти вчителям розібратися у своїх власних життєвих поглядах;

сприяти розумінню цінності та необхідності самопізнання, вихованню в собі професійної впевненості;

покращити емоційний стан та психічне здоров'я педагогів.

Наше життя є те, що ми думаємо про нього. (Марк Аврелій)

Якщо ми не знаходимо спокою у собі, безнадійно його шукати будь-де. (Ларошфуко)

Виразки шлунку виникають не від того, що ви їсте, виразки виникають від того, що з’їдають вас. (М. Монтегю)

Світячи іншим, згораю сам. (Латинське прислів’я)

 

 

Психолого-педагогічний семінар "У полум'ї професії"

Семінар – тренінг для учителів, які викладають у 5 класі

«Адаптація п’ятикласників до навчання»

 

 

Мета: допомогти вирішити проблеми, які виникають у період адаптації п’ятикласників; підвищити ефективність роботи шляхом зменшення стресового навантаження, викликаного умовами адаптаційного періоду.

Група продовженого дня

Година психолога

«Ти - школяр. Правила поведінки у школі».

 

Мета: формувати в дітей інтерес до навчання в школі; виховувати розуміння, сумлінність, старанність; формувати навички культурної поведінки, дружніх стосунків між учнями.

 

 

2 клас

Година психолога

«Пізнаю себе»

Мета: формувати в учнів уявлення про цінність, неповторного свого «Я»; сприяти становленню внутрішньо групових контактів; розвивати моральні якості.

 


2 клас

Година психолога

«Подолай свій страх»

 

Мета: допомогти учням зрозуміти свій емоційний стан у подоланні страхів, навчити учнів нейтралізувати стан тривожності, страху вміти бачити позитивне навколо себе.

5 клас

Година психолога

«Морська подорож»

Мета: надати ефективну підтримку в період адаптації до навчання в середній ланці школи.

 

 

 

 

  

6 клас

Година психолога

«Клімат у колективі»

Мета: налаштувати учнів на пошук шляхів згуртування колективу; розвивати толерантність у ставленні до однолітків.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

Якщо ви боїтесь, що вас поб’ють,

Вважайте себе побитим.

Якщо ви гадаєте, що ви не можете,

Ви не зможете ніколи.

Якщо ви вважаєте, що програєте,

Ви вже програли. Тому, що в

Усьому світі ми бачимо,

Що успіх починається з волі людини –

Усе залежить від стану розуму.

Якщо ви вважатимете, що вас

залишать позаду,

Це так і буде.

Ваші думки мають летіти високо,

Щоб дати можливість вам піднятися.

Перш ніж ви зможете отримати перемогу,

Ви повинні бути впевнені в собі.

Найсильніший і найшвидший

Не завжди перемагає у життєвих битвах.

Рано чи пізно перемога дістається тому,

Хто вважає, що він може.

                                                                      Р. Волдо Емерсон

 

                       

 

 

 

               

            ПОРАДИ БАТЬКАМ

   

Що необхідно робити батькам, щоб дитина успішно

адаптувалася до навчання у 5 класі 

                 

Будь-які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6 Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

 

 

Перший раз - у перший клас!

 

Основне завдання батьків в допомозі першокласникові - емоційна підтримка, надання максимально можливої самостійності в організації його власних дій по виконанню шкільних правил.

 

   З приходом до школи дитині відкривається спочатку лише зовнішній, формальний бік шкільного життя. Тому першокласник старається поводитися як школяр: сидіти рівно, піднімати руку, вставати при відповіді. Але будь-яке завдання є вплетеним у ситуацію спілкування з учителем. Дитина бачить в ньому головну дійову особу, часом не помічаючи самого навчального предмета

  * Дитина має бачити в учителі не просто людину, котру поважають, «офіційного» дорослого, а носія навчального змісту. Інакше дитина замість мети - розв'язання задачки - намагатиметься вгадати, чого хоче вчитель, щоб догодити йому. Поведінка дитини в школі має визначатися логікою шкільного предмета та шкільного життя. Виділення предмета навчання і відокремлення його від дорослого (учителя) є центральним моментом вміння учитися. Без цього вміння дитина не зможе стати учнем у повному сенсі.

   *Батькам бажано бути в тісній взаємодії з учителем. В інтересах дитини і ваших - підтримувати його авторитет. Не слід обговорювати вчителя, якісь помічені вами хиби при дитині. Якщо якісь речі насторожують чи не влаштовують вас, підійдіть до вчителя і наодинці поспілкуйтеся, шукаючи шляхів порозуміння, а не конфронтації.

   *Помиляються батьки, коли думають, що допомагають дітям, пропонуючи готові відповіді, даючи переписати чи вирішуючи задачі. Вашою метою є зрозуміти, що саме заважає дитині самостійно вирішити завдання.

   *Допомагати дитині, підтримуючи емоційно (пригорнути, обійняти, погладити по голові), виражаючи впевненість, що з важкими завданнями вона впорається.

   *Помічати найменший успіх, підкреслювати навіть невелике досягнення, похвалити дитину, порадіти з нею і за неї.

   *Не порівнювати дитину з однокласниками, не дорікати, не залякувати і не критикувати дитину, особливо в присутності інших. Націлювати на подолання перешкод і заохочувати.

   *Початок шкільного навчання не означає, що іграшки та ігри - це вчорашній день. Дитина має продовжувати бавитися зі своїми улюбленцями. Саме поступове входження у нові заняття відсуне на другий план дитячу гру. Дуже важливим є розуміння батьками того, що в такий непростий період улюблена лялечка чи ведмедик дуже допомагають дитині пережити нові події, осмислити враження, впоратися з емоціями.

 

 

Кольори нашого настрою

  Всі люди мають свій улюблений колір. Одним подобається небесно-блакитний, бо він підкреслює їх очі, а іншим зелений, бо він має заспокійливу дію. У будь-якому випадку, колір може багато що сказати про вас. І це тому, що кольори говорять на своїй безмовній мові.

  Тепер давайте розглянемо усі кольори детальніше:

 

  Червоний – це колір пристрасті, гніву і високого кров’яного тиску. Червоний – це свого роду «перший» колір. Люди, яким подобається цей колір люблять отримувати задоволення тут і зараз.

  Помаранчевий – дуже чуттєвий колір, оскільки він – це пом’якшений червоний. Він є улюбленим не для великої кількості людей. Даний колір асоціюється з емоційними реакціями і внутрішнім магнетизмом. І ще одна важлива деталь: помаранчевий колір дуже близький до золота, який є кольором успіху і багатства. Ті, кому подобається цей колір, здатні на щирі почуття і інтуїтивно налаштовані на успіх. Якщо ваш улюблений колір оранжевий, то кнопки вимикача, коли справа доходить до пристрасті, у вас немає.

   Жовтий – це колір сонця, життєвої сили, влади, але це далеко не ознака романтичної натури. Якщо жовтий ваш улюблений колір, то уважно стежте за кількістю вживаного у своїй мові слова "Я”, коли вас цікавить хтось ще. Інакше про вас можуть подумати, як про дуже егоцентричну людину. Якщо ви зустрічаєтеся з людиною, чий улюблений колір жовтий, переконайтеся, що вона уважно слухає вас, коли ви розповідаєте про себе.

   Зелений – це колір любові. (Це не збіг, що багато грошей саме такого кольору …). Зелений колір – це колір життя і достатку – листя, трава, рослини – усе це належить до продовження життя, процвітання і благополуччя. Так чому б нам не дарувати папороть замість троянди на день святого Валентина своїм коханим? Зелений – це чиста, гуманістична любов, а не бурхливий роман. Більше того, зелений – це дуже приємний колір. У любителя цього кольору гаряче серце. Пристрасть, ймовірно, похована десь під їх честю і гідністю. Якщо ви любите зелений колір, для вас суспільне благо більш важливе, ніж власне. Напевно, все-таки варто бути трохи більш егоїстичним.

   Синій – це колір ясності, чарівності і спілкування. Незалежно від відтінку, любитель цього кольору на підсвідомому рівні посилає сигнали оточуючим "Мені подобається, коли мене розуміють”. З іншого боку, перебуваючи в стані стресу, людина, що віддає перевагу цьому кольору, може посилати суперечливі сигнали, оскільки вона не в силах висловити свою точку зору або просто плутається в інформації під час бесіди. Якщо синій ваш улюблений колір, вам завжди є, що сказати, оскільки гарне вираження своїх думок – це ваш козир.

   Бузковий – це колір-символ ілюзій, уяви і фантазії. Він поєднує в собі сором’язливість, романтику, флірт, це грайливість в поєднанні з очікуванням. Але хіба легше жити у світі фантазій в порівнянні з реальним світом? Все ж деякі любителі бузкового кольору відповідають ствердно на це питання. Якщо вам подобається бузковий колір, то залежно від того, як ви себе почуваєте, ви можете бути творчим романтиком або ж зовсім не любити її.  

    Білий – це світло, поєднання всіх кольорів. Білий колір символізує чистоту і духовність. Також він говорить і про простоту. Люди, які люблять білий колір, швидше за все, люблять чистоту і порядок. 

    Чорний – це поєднання всіх кольорів. Він представляє щось невідоме, таємне. Чорний, в основному, своєрідним чином стримує потік інформації, але немає ніяких сумнівів в тому, що в сучасній культурі він також асоціюється з "темною стороною” і злом. Якщо ваш улюблений колір чорний, то за природою, ви віддаєте перевагу тримати все в собі, ніж виставляти напоказ. "Мовчазність” цього кольору дозволяє іншим догадатися про все, що було недоговорене. Чорний колір говорить: "Я не скажу вам нічого”.

 

 

Як керувати емоціями?

  Негативні емоції мають руйнівний потенціал, тому важливо навчитися розуміти їх, щоб вони не керували тобою. Сум, ревнощі, гнів, ненависть, тривога… Всі ці емоції перешкоджають вашій здатності справлятися із проблемами.

  Але негативні емоції є природною частиною життя людини, і вони забезпечують орієнтир для позитивних емоцій. Проте дитина, повністю позбавлена агресії в школі, виконує роль жертви. Ти сам нерідко спостерігав це. Негативні емоції часто є природним проявом, але, як ви їх виражаєте, які вони? Конструктивні чи руйнівні вони? Наприклад, цілком природно почувати себе ображеним, коли ви довго чекаєте друга, або сумуєте, коли ви з ним посварилися. Однак, якщо ви висловите свій гнів з криками та образами, це призведе до руйнівних наслідків. Знайте  про наслідки негативних емоцій і навчіться  керувати ними. Ви повинні розуміти різницю між позитивними і негативними емоціями для практичного використання та вироблення навиків стійкості. Емоції мають біологічну складову.

  Емоції - це фізичні відчуття в тілі, і мозок реагує на ці відчуття, стимулюючи подальші нервові і гормональні реакції. Це складний процес, і в кінцевому підсумку може мати позитивний чи негативний вплив на ваше самопочуття. Є багато способів керування емоціями. Ось декілька порад:

- Замініть негативне мислення на більш конструктивні і продуктивні думки.

- Вправи! Регулярно займайтеся фізичними вправами, навіть якщо вам не хочеться їх робити.

- Їжте корисну їжу. Прагніть до збалансованої дієти!

- Постарайтеся зрозуміти ваші негативні емоції і речі, які їх викликають.

- Навчіться розслаблятися: релаксація, йога, медитації або прослуховування спокійної музики.

- Залиште минуле в минулому. Немає ніякої користі від спогадів, які ви не можете змінити.

- Зверніться за професійною допомогою та консультацією у разі потреби.

- Сон! Постарайтеся налагодити регулярний графік сну і дотримуватися його, навіть у вихідні.

- Ставте перед собою реалістичні цілі та досягайте їх.

- Святкуйте свята. Знайдіть час поговорити з другом або погуляти з домашньою твариною.

- Подумайте про позитив, що ви досягли у своєму житті.

- Шукайте світлу сторону у кожній ситуації!

 

-  Зрозумійте, що життя не завжди радість це часто й темні періоди, та ми маємо шукати відповіді і знаходити сенс у всьому.

Сім батьківських заповідей

1.      Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.

2.      Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху...

3.      Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.

4.      Запамятайте: найголовніший ваш обовязок – розуміти й втішати.

5.      Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.

6.      Усвідомте: для дитини зроблено не все.

7.      Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

 

Почуйте серцем голос Вашої дитини

 

·               Окрім їжі, дайте мені тепло сердечність, безпечний спокій і вашу любов.

·               Дозвольте втішатися моїми замислами у цьому дивному світі постійних змін.

·               Дозвольте у міру своїх сил сідати, соватись, вставати, ходити, бігати, лазити, скакати.

·               Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експериментую Забагато, задовго, зачасто.

·               Дозвольте мені ставити питання і отримувати чесні відповіді, а також експериментувати, шукати і досліджувати.

·               Не ідентифікуйте ваші почуття і думки з природними потребами мого організму.

·               Не карайте мене, коли я й так переживаю за невдачі, сама ж бо невдача є вже карою для мене.

·               Говоріть до мене серцем, очима, посмішкою, вашими руками: ваші слова не завжди мені зрозумілі.

·               Нехай довкола мене живуть гарні і лагідні люди.

·               Нехай тут царює мир – передумова мого розвитку.

·               У вашій хаті відпустіть мені у власність один куточок і частину вашої уваги та вашого часу.

·               Навчіть мене розуміти й відчувати красу і тішитися – радіти з усього, хоч би навіть і з найбільшою дурнички.

·               Підтримуйте та заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю ще сотні помилок.

·               Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем.

·               Надайте і мені частину відповідальності, виміряну до моєї сили і моїх можливостей.

·               Навчіть мене брати участь у забаві, занятті і праці.

·               Зважайте на мої забави і з них робіть висновки, як даватиму собі раду із життя і його труднощами.

·               Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також як і чому.

·               Учиніть усе, щоб я відчувала свою значимість і потрібність для вас, своє місце у планах вашої родини та школи.

·               Будьте до мене доброзичливі та лояльні, щоб я навчалася відплачувати іншим людям тим самим.

·               Покажіть, як дотримувати обіцянки, слова.

·               Не думайте про мене лише як про немовля, коли я хочу рости і бути великою.

·               Нехай ніколи не боюся втратити Вашу любов.

·               Не накидайте мені Ваших переляків і острахів.

·               Допоможіть мені потроху перемагати біль і марні забаганки, і тішитися майбутніми радощами.

·               Навчіть мене рівноваги, коли ви на мене гніваєтеся, але не боятися гніву, коли він справедливий і виправданий.

 

 

Контакти

Телефон: 046 32 39 238

 Адреса:  17461 

        Чернiгiвська область

         Бобровицький район

          с. Нова Басань

          вул. Миру, 25

 

е-mail:

novabasanschool_i-iii@ukr.net 

http://www-ped-presa.com
http://www-ped-presa.com